Фільм необхідно дивитись без попереднього читання – однойменної книжки М. В. Гоголя, щоб у вас не було готових образів і ви свої погляди будували виключно на тому, що демонструється у фільмі. Більше того книжка і кіно – це дві різні речі. Вони різні хоча б через те, що літературний сюжет будується абсолютно за іншими принципами, а ніж кінотвір.
Я не перечитував «.. Бульбу». Зі шкільної програми пам’ятав лише пару моментів, що дозволяло повністю заглибитись в сюжет. І ось що залишилось в пам'яті від фільму в сухому залишку...
Отже, початок фільму. Це вступ із довгим монологом героя Богдана Ступки (Тараса Бульби) перед козаками, які стоячи під проливним дощем вслухаються в кожне слово свого ватажка. В цьому монолозі безперервно ворогами називались – поляки і всякими метафорами, по типу – «...лях тычет желтым сапогом в морду обчыному русскому человеку...» - це підкреслювалось.
Прекрасно з ворогами визначились. Хоча в довгому виступі Бульби не пояснюється чому поляки напали на Україну. Припустіть, що ви австралієць і поняття не маєте, а ні про Україну, а ні про Польщу, то для вас – це питання буде загадкою. Вам цікаво – чому вони напали? І відповідь на це питання безперечно має бути у фільмі. Любий хороший кінотвір – це самодостатня, автономна робота. Для розуміння фільму не треба перечитувати сотні томів з історії і тому подібне. Більш того екранізація здійснювалась на основі вигаданого твору, де всі події тим більш «закільцьовані» автором в певний сюжет з драматичною напругою.
Я як глядач подумав, що напевне напад поляків на українців буде пояснюватись далі. Але до кінця твору – це питання так і не розкрилось. Таким чином не вибудовувався конфлікт наслідком якого є дії усіх головних учасників будь-якого твору. Мені, як глядачу було не розуміло в чому конфлікт. Якби було пояснено чому напали поляки, то я б розумів мотивацію героїв, але так вийшло, що мені нав’язують погляд козаків і більше нічого.
Через відсутність конфлікту не було драматичності в облозі козаками і захисті поляками, фортеці, бо не було зрозуміло для чого – це робиться. Допустимо – козаки керувались помстою – це єдина думка донесена режисером, але для чого – це все полякам? За що вони борються? Що від них чекати? Чи готові вони, що називається, костями лягти? Через відсутність відповідей на ці питання у фільмі абсолютно відсутня драматургія подій.
Абсурдність ситуації досягає апогею, коли один з головних героїв переходить на сторону поляків. Бо виникає питання: чому він – це зробив? За сюжетом є три головних герої – це сам Тарас Бульба, батько і його 2 сини – Андрій та Остап. Так ось Андрій за велінням батька кидає освіту і йде на Січ, хоча ніякої військової загрози немає. У його відсутність вдома вбивають матір і близьких, розорюють хутір. Бульба та інші козаки закликають до помсти. Більш того один з козаків стверджує, що різні безчинства творять поляки по всій Україні. Андрій з братом і батьком та іншими козаками вирушає у похід. Протягом якого він знищує в боях чимало поляків. У моменти перепочинку згадує про полячку з якою познайомився під час навчання. Де саме він навчався не зазначається. Я зрозумів, що десь в Польщі, адже де можливо побачити поляка? Так ось Андрій одного вечора підглядає за полячкою, яка знаходиться у спальні, з дерева. Вона його запрошує до спальні...
І ось козацьке військо оточує фортецю, яку зайняли поляки. Серед поляків є улюблена полячка Андрія. До нього вночі приходить через таємний хід служниця полячки і каже, що у них через облогу закінчилась провізія, що полячка може померти. Андрій бере хліб і несе його полячці. Андрій бравою ходою проходить повз всіх поляків до спальні полячки. Там вона їсть батон, вони займаються коханням. Після цього він переходить на сторону поляків і більш того виступає проти своїх у бою... Знову повертаюсь до питання: чому він перейшов на сторону поляків? Дівчина ж його любить. Він може взяти її за руку і вони разом збігли б через той самий таємний хід, або ж під час бою можуть непомітно вислизнути з фортеці. Тай усе. Але чому він перейшов на сторону поляків і виступив проти своїх у фільмі ніяк не показано. Більш того він бравою ходою пройшов крізь військовий гарнізон поляків, які тільки споглядали за ним... А де акторська гра? Більш маразматичної ситуації важко вигадати.
Фільм також відзначається відсутністю образів. У драматургії, нагадаю читачам є два поняття – образ і тип. Так ось образ – це коли характер протягом твору змінюється декілька разів з поганого на хороший та ін., а тип – це коли характер героя показується весь час тільки з однієї сторони. Тобто він весь час або тільки позитивний, або негативний. Отже, тип – це примітивний характер, а образ – це глибокий і багатогранний характер. У фільмі обов’язково має бути 2 образи-характера. Один закінчує свою місію негативно, а інший позитивно. У цьому фільмі – немає жодного!
Про Андрія я вже пояснював вище. З нього хотіли зробити образ-характер, але не навели жодних факторів і пояснень у кінематографічний спосіб – чому він перейшов до поляків. А якщо згадати, що у фільмі немає пояснень за що борються поляки, то драматургу і режисеру аргументація переходу Андрія до поляків була б непереконлива.
Другий головний герой – Остап, брат Андрія. Із самого початку його показують, як бравого вояку. Відстоювати свої позиції з кулаками він готовий навіть із рідним батьком.
Потім він б’ється пліч-о-пліч зі своїм братом з поляками за полячку, потім він шиплячи доводить брату, що не треба захоплюватись іноземними мовами, потім він геройські змагається в бою. Тобто він весь час односторонній – тип. І ось остання його поява в кадрі – це під час тортур поляків на його тілом. Тортури на екрані тривають 6 хв. Витримати їх перегляд нормальним людям без сліз і співчуття – важко. Але до чого цей кадр? Під час тортур Остап, як характер, не змінюється. Він залишається тим самим бравим воякою, яким його позицієнував із самого початку режисер. От якби він під час тортур змінився, тобто злякався і став боягузом, тоді були б виправданий такий довгий показ тортур. Бо вони слугували б обставинами і пояснювали б нам чого він змінився. А перед самою смертю, наприклад, він би знову став хоробрим. Це була б гра, це була б драматургія. А так вся ця сцена була для того, що в кінці він – Остап видихнув останнє слово: чуєш батьку? А Тарас Бульба відповів у голос: Чую сину! Щоб досягнути того ж емоційного ефекту достатньо 30 секунд тортур. Більш того не обов’язково демонструвати саме знущання, можна жах передати через обличчя міщан на площі, що спостерігали за стратою.
Про батька панночки можна сказати одне – взагалі неясна особа. Просто людина, яка його грає мигає на екрані і щось говорить. Неясно навіть чи він любить свою доньку.
Тому що спокійно дивитись, як козак зайшов з вулиці до спальні його доньки і оволодів тою і нічого не завадити цьому... Ну це відноситься взагалі до всіх поляків, як я вже казав їх позиція ніяк невисвітлена у фільмі і через – це немає жодної драматичної напруги.
Іще показували декількох козаків у виконанні – Боярського, Остапа Ступки та ін... Але їх образи взагалі нерозкриті. В підсумку автор фільму задумав нам, глядачам, розповісти про них при смерті. Тобто коли козаки помирають на полі бою, за кадром голос говорить – це козак такий, він зробив те-то і те-то... але у фільмі цього всього немає. Тобто нам історію розповіли, але це ж не радіопостановка, а кінофільм, де все має показуватись, де відео домінує в оповіді!!!
І останній характер. Це характер головного героя – Тараса Бульби взагалі немає жодних рис. По-перше, як я вже зазначав немає пояснення чому він відправив своїх дітей на Січ? По-друге, неясно, як він взагалі ставиться до своїх дітей? І звідси випливає, що незрозуміло чому він вирішив покінчити життя самогубством? Адже прив’язаності особливої він до своїх дітей не відчував. Він сам їх по слав не на навчання, а на смерть. А той флеш бек, де він купає молодшого брата на очах старшого у річці ніякою любов’ю не просякнуті. Коли в молодшого цілились із пістолета він не заступився і взагалі своєю бездіяльністю призвів до неприємної ситуації. Всі герої фільма загалом, якісь аморфні і наплювательські відносяться одне до одного, але при цьому весь час звучать фрази – «... для нас саме головне – це товарищество...»
Іще про вигуки хочеться зазначити. Бульба весь час говорить, що вони б’ються за віру християнську, але при цьому вони весь час луплять поляків. Для японця, наприклад, – поляки будуть, як мінімум мусульманами, бо у фільмі ж сказано і неодноразово, що козаки б'ються за христичнську віру відповідно поляки за сюжетом не християни, бо саме із ними воюють козаки. Іншого не пояснено у фільмі...
Іще у фільмі є момент, коли герой Богдана Ступки повертається за люлькою, але ми розуміємо, що це привід, він просто хоче закінчити життя самогубством. Все було б добре, але ж раніше у фільмі зазначається, що події відбуваються у 15 ст., а Колумб відкрив Америку і відповідно тютюн у 1492 році, і тільки через рік він привіз його до Європи. Тобто наявність у Бульби люльки під питанням.
Я мовчу про польські прапори з червоними і синіми стрічками та білими зірками. Авторам фільму іще б в руки полякам треба було вставити Натовські прапори і знімати трешове кіно.
Із сюжетом, як із характерами та драматургією – теж не склалось. Наведу два самих «яскравих» приклади.
Перший – це коли Бульба пристрелив свого сина – Андрія і повернувся на поле бою до Остапа, щоб битись із ним пліч-о-пліч. На цьому кадр обривається потім дають крупний план Бульби, який стоїть десь біля річки і каже: «Сину мій сину... Остап...» Я чекаю, що покажуть Остапа і пояснять чим закінчилась битва для її учасників. Так ні. Наступний кадр – це прихід Бульби до єврея. З яким герой Богдана Ступки про щось намагається домовитись цілих 5 хвилин екранного часу і тільки в кінці стає зрозумілим, що він бажає пробратись таємно до Варшави, щоб побачити свого сина – Остапа.
З огляду на попередні кадри-спогади братів, про навчання десь далеко від дому, де вони зустріли полячку. Де саме – це було у фільмі не зазначається. Я подумав, що брати навчалися у Варшаві і відповідно батько їде навідати свого сина. І для мене була повна несподіванка, коли Тарас Бульба потрапляє на страту власного сина.
Друге непорозуміння із сюжетом у мене виникло, коли під кінець страти на запит сина: «Чуєш батьку?!» Тарас бульба відповідає: «Чую сину!». Поляки на площі розступаються навколо Бульби і збираються його схопити. Наступний кадр – Бульба підпалює маєтки, потім скаче на чолі козацького загону полем і знову спалює будинки... Я подумав, що – це він сидячі у в’язниці згадує про минуле, або ж йому це сниться... Як десь через 10 хвилин демонструється сцена в якій при родах дитини від Андрія помирає панночка. Я розумію, що цей момент не може бути спогадом, так як при ньому Бульба не був присутній. І з цього моменту, через 10 хвилин екранного часу стає зрозумілим, що Бульба не був страчений поляками. Але, як він вибрався із багатотисячного натовпу поляків на центральній площі у Варшаві???
Отож, фільм немає чіткої структури, сюжету і практично у ньому відсутня драматургія.
Режисеру і сценаристу – 0 балів.
Деяких людей цей фільм задів емоційно, але все, що вони собі навигадували, було виключно в їх голові. В самому фільмі – нічого зрозумілого немає.
Рецензія на фільм взята
звідси.
